Медичний заклад вторинного рівня
м. Калуш, вул. Медична, 6

Від початку війни, а точніше уже з березня, коли на Івано-Франківщину та в об’єднані територіальні громади Калуського району почали прибувати з регіонів активних бойових дій біженці, серед яких і вагітні жінки, у пологовому будинку КНП «Калуська ЦРЛ» народили дітей 18 переселенок.

Першою породіллею серед внутрішньо переміщених жінок, які втекли з регіонів активних бойових дій, була мама двох дітей Вікторія Панчій з Ірпеня. У Калуші вона 11 березня народила третю дитинку – дівчинку. Ніка, а саме таке ім’я дали своїй кровинці щасливі батьки, з’явилася на світ справжньою богатиркою – з вагою 4770 г і зростом 53 см.

Після цього в пологовому будинку Калуської ЦРЛ ще три переселенки народили дітей з вагою понад 4 кг. Але ніхто з цих немовлят не перевершив Ніку за показником ваги. Лише більшу за зростом дитинку (до речі, теж дівчинку) народила на Ольга Данченко з Чернігова. Її багатирка вагою 4180 г мала зріст 55 см. Мама назвала дівчинку Анною.

Загалом 18 переселенок, які в березні-квітні в пологовому будинку Калуської ЦРЛ пізнали радість материнства, народили 11 хлопчиків і 7 дівчат. Серед новонароджених хлопчиків теж були два богатирі – Матвій (4190 г) і Даніель (4240 г). Їхніми мамами стали відповідно одеситка Тетяна Омелян і харків’янка, тренерка з боротьби дзюдо Оксана Філіна.

На знімку: Ольга Данченко зі своєю богатиркою Анною.

Не будемо порівнювати нинішні події в нашій державі з тими, які пережила Україна під час Другої світової війни, та називати всі ті країни, хто допомагав тоді вижити в ній.

Але сьогодні для всіх нас є очевидним те, що без допомоги країн Заходу і США протистояти ворогу було б дуже складно. І це стосується не лише забезпечення Збройних сил України сучасною технікою та боєприпасами, а й усім іншим необхідним для протистояння російським окупантам.

До їх числа належить медичні препарати та обладнання. І хоча медзаклади Калуша перебувають нині в глибокому тилу, але у воєнний час вони теж повинні мати все необхідне для лікування хворих, а при необхідності й поранених.

Допомагають їм у цьому європейські держави, які через благодійні фонди та організації доставляють все необхідне.

Ось і кілька днів тому на адресу КНП «Калуська ЦРЛ» надійшла допомога від міжнародного благодійного фонду «СМАРТ МЕЛІКАЛ ЕЙД ЮА», офіс якого знаходиться в Києві. Сприяв тому, аби це обладнання і препарати були доставлені в Калуську ЦРЛ, і депутат Івано-Франківської обласної ради Богдан Ленігевич.

– Уже не вперше цей фонд організовує допомогу нашій лікарні, – розповідає заступник генерального директора Калуської ЦРЛ Валерій Паляниця. – Цього разу медичне діагностичне обладнання, комплекти аксесуарів до нього, а також медичні препарати та матеріали, зважаючи на те, що фонд має своїх агентів у різних державах Європи, надійшли з Ірландії.

Усе це обладнання необхідне нам як для лікування хворих, так і діагностики стану пацієнтів. Така підтримка з боку закордонних колег і друзів нас радує й підтверджує те, що ми сьогодні не наодинці в протистоянні з ворогом.
На знімку: медичне обладнання та препарати з Ірландії оглядають працівники Калуської ЦРЛ.

У ці дні минає п’ять місяців відтоді, як в КПН «Калуська ЦРЛ» провели реорганізацію дитячої лікарні в педіатричне відділення. Відповідно тут з 1 грудня 2021 року зменшили кількість ліжко-місць з 70 до 50 та скоротили 26 одиниць середнього й молодшого медперсоналу. Однак без роботи ніхто із звільнених працівників не залишився. Абсолютна більшість з них працевлаштувалася в інших стаціонарних відділеннях медзакладу.

– Після проведеної реорганізації практично нічого не змінилося в профільній діяльності нашого колективу, – говорить колишня керівниця дитячої лікарні, а нині завідувачка педіатричного відділення Калуської ЦРЛ Ольга Герасимчук. – Ми надалі працюємо винятково з дітьми від місячного до 18-річного віку, проводимо прийоми, огляди, обстеження та лікування цих пацієнтів, в тому числі й хворих на COVID-19.

У палаті інтенсивної терапії, де облаштовано шість ліжко-місць, в цілодобовому режимі надаємо невідкладну допомогу дітям, які госпіталізовуються у важких невідкладних станах: отруєннях різної етіології, опіках, укусах собаками, іншими домашніми та хижими тваринами, плазунами, з важкими формами пневмоній, судинними синдромами тощо. Також у педіатричному відділенні постійно вночі перебувають на чергуванні й працюють реаніматолог і педіатр. При поступленні до лікарні в цей період доби дітей в різних станах вони проводять їх огляд та обстеження в консультативній поліклініці, встановлюють діагноз та приймають рішення щодо подальшого амбулаторного чи стаціонарного лікування цих пацієнтів. У випадку, якщо дитина потребує операції, то вона скеровується до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.

– Раніше, коли швидкими темпами відбувалося поширення пандемії COVID-19, багато дітей госпіталізували до вашої дитячої лікарні для надання їм необхідної медичної допомоги безпосередньо вами і вашими колегами. А зараз ще поступають пацієнти з короновірусною хворобою?


– Якщо аналізувати ситуацію з початку 2022 року, то найбільше пацієнтів, хворих на коронавірус, ми мали в січні. За цей місяць у педіатричному відділенні було проліковано 30 дітей з підтвердженим діагнозом з гострої респіраторної хвороби COVID-19. А вже після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України десь і пандемія «зникла». Зокрема, станом на сьогодні до нас за період від початку війни поступили лише дві ковідні дитини, яким було надано кваліфіковану медичну допомогу. Одна з них була іногородньою.

Також нині в нашому відділенні проходить курс лікування 15-річна дівчинка із сім’ї, яка приїхала до Калуської міської територіальної громади із регіону, де ведуться активні бойові дії. Але вона не є хворою на коронавірус.

Скільки дітей-переселенців ви вже пролікували?

– Загалом від початку війни ми прийняли й пролікували в педіатричному відділенні 45 дітей із внутрішньо переміщених сімей. Це були діти різного віку з Маріуполя, Київської, Харківської областей, міста Пороги Запорізької області та інших регіонів України, де від рашистських звірств уже загинуло чимало мирного населення. Вони і надалі продовжують до нас поступати, але кількість дітей-переселенців останнім часом помітно зменшується. Наприклад, на сьогодні перебувають на лікуванні лише троє та 13 дітей, так би мовити, наших, місцевих. Це обмаль порівняно з тією кількістю діток, які у березні-квітні попередніх років у нас лікувалися.

Зазвичай у цю пору ми приймали на лікування багато дітей з обструкціями дихальних шляхів (бронхіальними астмами, пневмоніями), застудними та різними хронічними захворюваннями. Тепер з такими хворобами практично ніхто не перебував на стаціонарному лікуванні.

– А які хворі діти потрапляли на лікарняне ліжко?


– Переважно з проблемами шлунково-кишкового тракту. Серед дітей-переселенців, яких лікували, були із симптомами стресу, надзвичайного виснаження, з порушеннями нервової системи. Їм приділялася особлива увага.

Всіх дітей лікуємо безкоштовно. Також для дітей-переселенців при виписці з лікарні маємо можливість видавати засоби гігієни, памперси, дитячі суміші, деякі медикаменти першої необхідності з тієї гуманітарної допомоги, яку отримали від волонтерів.

Розмову вів Василь ТКАЧУК.

21 квітня о 21:30 у КНП «Калуська ЦРЛ» було доставлено із залізничного вокзалу м. Івано-Франківська 37 мешканців із Донецької, Луганської та Харківської областей, з яких 21 особа потребували cтороннього догляду та лікування.

Керівники та працівники медичного закладу зустріли прибулих і більшість із них розмістили в одному із вільних відділень, а частині відразу була надана необхідна медична допомога у спеціалізованих відділеннях.

Наступного дня вранці заступник міського голови Наталія Кінаш, головний лікар Калуської ЦРЛ Іван Красійчук разом із іншими спеціалістами медичного закладу відвідали прибулих, аби з’ясувати в кожного із них про те, що їх хвилює та якої допомоги нині потребують.

Коментарями з цього приводу вона поділилася з нашим кореспондентом.

Наталія Кінаш: – Потягом із Харкова до Івано-Франківська із прифронтових районів Східної України прибули до нас в основному люди похилого віку та супроводжуючі їх чотири особи, а також 15 річна дитина.
Більшість із них потребували медичної допомоги, а частина не могла обходитися без сторонньої допомоги.

Перебувають вони в медичному закладі тимчасово, хоча частині із прибулих вже надається і буде продовжуватися надаватися необхідна медична допомога.

Іван Красійчук: – Серед прибулих є хворі, які потребують лікування в пульмонологічному, травматологічному відділеннях, онкохворі, а також такі, хто не може обійтися без сторонньої допомоги. Стан однієї із прибулих осіб вимагав лікування в реанімаційному відділення. Тож поки всі вони не пройдуть відповідний курс лікування, то перебуватимуть у лікарні й наш медперсонал все зробить необхідне, аби допомогти цим людям.
Наш кор.

Назва міста Буча стала відомою у світі, коли всі новинні сайти облетіли кадри з його вулиць, на яких лежать трупи вбитих мешканців. Місто, звільнене від російських окупантів 1 квітня цього року, вразило братськими могилами городян, по-звірячому закатованих рашистами, які цілий місяць тут лютували.

Не без допомоги медиків Калуської ЦРЛ, але про це пізніше, нам вдалося розшукати в Калуші свідків моторошних подій в Бучі. До нашого міста ще в середині березня евакуювалася родина Пінчуків. Отже, знайомимося: Зоя Савеліївна Пінчук, 74 роки, викладач сольфеджо Бучанської музичної школи та її дочка Ірина Анатоліївна Буряк, 53 роки, викладач тієї ж школи.

‒ Розкажіть, будь ласка, трохи про себе, про вашу родину.

З. П.: – Я колись закінчила музичний інститут в тодішньому Кіровограді. Все життя віддала музиці та викладацькій справі по класу сольфеджіо та музичної літератури. Маю 55 років трудового стажу. Ми з чоловіком Анатолієм Пінчуком, теж музикантом, розпочинали свою трудову діяльність на Одещині у місті Рені. Він у свій час закінчив Одеську консерваторію по класу духових інструментів. Потім ми перебралися поближче до Києва й оселилися в Ірпіні, згодом – в сусідній Бучі. Там продовжували викладацьку роботу. Спершу мій чоловік був директором Ірпінської музичної школи, а в 1999 році Анатолій Петрович став ініціатором створення Бучанської дитячої школи мистецтв імені Левка Ревуцького. Довгі роки він був її першим директором, має звання Почесного громадянина міста Бучі. Ми з ним і досі працюємо в цій школі, так само як і моя дочка.

І. Б.: – Наша родина взагалі повністю пов’язана з музикою. Я піаністка, викладаю по класу фортепіано. Мій молодший брат Володимир Пінчук є учасником Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г. Майбороди. Моя дочка та зять також професійно займаються музикою.

‒ Де і як вас застала війна?

З. П.: – 24 лютого усі ми прокинулися десь о 05:00 від вибухів, що лунали здалеку, але їх було добре чутно. Коли підтвердилося, що це таки дійсно повномасштабна війна, довелося поспіхом збиратися, щоб вийти з будинку в укриття, бо канонада наближалася. Мій чоловік ще не поправився від наслідків інсульту, тому йому було особливо важко витримати ці приготування. Хоча речей практично жодних з собою не взяли, тільки сумочки з документами та верхній одяг.

І. Б.: – Ми з батьками живемо в різних під’їздах однієї й тієї ж панельної дев’ятиповерхівки, тому я допомогла їм вибратися з квартири.

До слова, моя дочка з зятем та онукою на момент початку війни гостювали на Львівщині. Буквально наступного дня вони мали повертатися додому, але вирішили залишитися на заході України. Зараз мій зять мобілізований до лав ЗСУ.

З. П.: – Нам сказали перебиратися до найближчих сховищ. Ми вирушили до нової гімназії на сусідній вулиці Вишнева, яка у двадцяти хвилинах ходьби від нас, оскільки там міцні та товсті перекриття.

Як зайшли до підвалу гімназії 24 лютого, так практично безвилазно там і просиділи аж до 11 березня, вважайте що 16 днів. Людей набилося у тому підвалі, як потім з’ясувалося, десь зо дві з половиною сотні: старики, жінки, молодь, діти, навіть немовлята в дитячих колясочках. Спали на підлозі на тонких матах. Перші п’ять днів ще були світло й вода, потім усі ці блага зникли, оскільки у місті чулися безперервні вибухи.

‒ І як ви виживали після того, як залишилися без світла і води?

З. П.: – Було дуже сутужно і страшно. Чоловіки вибиралися на вулицю, збирали гілки і хмиз на розпал. Сміливці ходили по воду до криниці. Жінки брали з гімназійної їдальні каструлі й казани, розпалювали під ними вогонь і готували якусь їжу. Так ми протрималися десять днів.

І. Б.: – Нам хтось порадив при авіанальотах та при обстрілах з важкого озброєння ставати попри стіну, щоб в центрі підвалу не було нікого, бо при руйнуванні саме посередині будуть найбільші завали перекриттів. Тож ми, бувало, годинами усі стояли, притискаючись до стін.

У перші дні я ще змогла вирватися на поверхню, коли збігала до сусідів, щоб залишити у них наших двох котів. Потім почалися безперервні обстріли, видно було, як палали сусідні багатоповерхівки, а деякі будинки були вщент зруйновані.

Важкі бої точилися, як ми потім дізналися, на Вокзальній вулиці та на околицях Бучі з боку Ірпеня.

Як вас тут зустріли? Як вам наш край?

З. П.: – У Калуші ми побачили доброзичливих та чуйних людей. Нас тішить сердечне ставлення до нас, і від цього стає легше. Мені тут навіть встигли зробити хірургічну операцію на сітківці ока, причому безкоштовно.

Днями ми з дочкою прочитали статтю у газеті, де йшлося про те, що до Калуша евакуювався відомий київський лікар-офтальмолог, кандидат медичних наук Володимир Мельник, який взявся лікувати пацієнтів у вашій Центральній районній лікарні. Мене давно турбувало око, тому я подумала, що було б непогано звернутися до столичного світила, раз він практикується в Калуші. Ми проконсультувалися у нього, і виявилося, що у мене катаракта на оці, тому потрібна операція. Я сказала, що не зможу оплатити її. Але коли Володимир Мельник дізнався, що я з Бучі, категорично заявив, що зробить мені операцію та не візьме за це грошей.

Головний лікар Калуської ЦРЛ Іван Красійчук дав вказівку персоналу лікарні провести усі необхідні обстеження теж безкоштовно. При цьому медики казали нам: «Ми допомагаємо бучанцям, бо в їхньому місті наші Збройні сили зупинили ворога і не пустили їх на Київ, а вони пережили трагічні дні окупації!».

Операцію мені зробили 19 квітня. Її провів Володимир Мельник, якому асистував калуський лікар Ярослав Бук. Я безмежно вдячна панові Мельнику та всім медичним працівникам калуської лікарні за їхню роботу, за людяність та турботу.

Підготував Володимир Пухир.


Військова агресія РФ проти України внесла свої корективи щодо організації роботи та функціонування закладів охорони здоров’я в умовах воєнного стану.

Але проблема пандемії COVID-19 хоча й відійшла на другий план через повномасштабну військову агресію, однак вона нікуди не зникає, стверджують медики та науковці.

Підтвердив цю інформацію й заступник генерального директора з адміністративної діяльності КНП «Калуська ЦРЛ» Валерій Паляниця.

– Нинішні епідемічні показники засвідчують зниження рівня захворюваності на фоні зміни режиму роботи лікарняних закладів, – розповідає він. – Однак слід пам’ятати, що зменшення зареєстрованих випадків, і навіть їх відсутність протягом певного періоду, не означає зниження реальних показників захворюваності. Навпаки, такі чинники, як велика кількість тимчасово переміщених осіб та скупчення людей в укриттях можуть слугувати каталізатором для поширення епідемії.

В разі виявлення підозри на CОVID-19 ми готові в будь-який момент надати таким хворим необхідну допомогу. Задля цього ми маємо необхідні медикаменти, а також медичний кисень, який продовжує нам благодійно надавати місцеве підприємство «КАРПАТНАФТОХІМ».

Цех розділення повітря цього нафтохімічного підприємства й після вимушеної зупинки основних виробництв, пов’язаної з введенням на території України воєнного стану, продовжує працювати, виробляючи, окрім кисню, й такий продукт, як азот.

– Останнім часом потреба в медичному кисні суттєво знизилася, – розповідає начальник цеху розділення повітря Михайло Кизимишин, – але окремим медустановам, зокрема й нашій Калуській ЦРЛ, ми його надаємо.

– Минулого тижня, приміром, відвантажили цього медичного препарату близько 20 тонн. Маємо також нині споживачів й на іншу продукцію цеху – рідкий азот.
Записав Анатолій ГАЙОВИЙ.

На знімку: працівник Калуської ЦРЛ приймає кисень від нафтохіміків.

13 квітня 2022 року колектив жіночої консультації пологового будинку КНП «Калуська ЦРЛ» очолила лікар-акушер-гінеколог Наталія Когут. Відповідний наказ про її призначення підписав генеральний директор Калуської ЦРЛ Іван Красійчук.

Журналіст «НК» зустрівся з Наталею Степанівною і попросив насамперед розповісти про себе.

– Народилася в селі Новиця Калуського району, – розповідає вона. – Після закінчення місцевої школи поступила в Івано-Франківський медичний державний університет, а потім у цьому освітньому закладі навчалася в Інтернатурі. Після завершення навчання працевлаштувалася в нашу жіночу консультацію спочатку на пів ставки лікаря-акушера-гінеколога та пів ставки лікаря-генетика, а вже з 2011 року й до цього часу працювала лікарем акушер-гінекологом.

– Обійнявши вже посаду завідувачки жіночою консультацією, в чому бачите своє основне завдання?

– Основне сьогодні, зважаючи на запроваджений у державі воєнний стан, продовжувати працювати та виконувати ті завдання, що стоять нині перед колективом. На території нашої громади не ведуться бойові дії, але ми сьогодні надаємо необхідні медичні послуги не лише нашим краянам, а й тим мешканцям України, які вимушені бути тимчасово до нас пересилитися.
Станом на сьогодні до нас за допомогою вже звернулося 45 жінок з числа переселенок, а ще 56 зареєструвалися у нас як вагітні. Послуги жінкам-переселенкам надаються після їх реєстрації у Центрі з надання адміністративних послуг (ЦНАП).
Загалом у роботі нашого закладу окрім того, що збільшилося навантаження, нічого не змінилося, ми продовжуємо надавати всі необхідні послуги, проводити профілактичні огляди й інше.

– Чи є проблеми сьогодні у вашому медзакладі з проведення медичних аналізів?

– Жодних. Ми продовжуємо їх робити безкоштовно
як за скеруванням лікарів-акушер-гінекологів, так і лікарів вузьких спеціалізацій, до яких наші пацієнтки звертаються.

Наш заклад є в складі Калуської ЦРЛ, яка належить до вторинної ланки з надання медичної допомоги, і скерування від сімейного лікаря для проведення аналізів чи надання послуг у лікарів вузьких спеціалізацій для цього не потрібне, тобто, всім тим категоріям жінок, котрі є в нас на обліку, ми ці послуги забезпечуємо.

Чи вплинула війна на плинність кадрів у вашому колективі?

– Такої проблеми в нас не існує і штат жіночої консультації зберігся. І це дуже добре, зважаючи, що інтенсивність у роботі зросла.

Чи був останнім часом зафіксований якийсь приємний момент у роботі жіночої консультації, що порадувало колектив?

– Такий випадок справді мав нещодавно місце. До нас ще кілька тижнів тому звернулася вагітна жінка-переселенка. Приїхала вона в Калуш до родичів із Києва. Але як у самої жінки, так і в лікарів викликало занепокоєння те, що їй уже 48 років і після пережитих нервових стресів її стан і майбутнього немовляти викликали тривогу, але, слава Богу, все обійшлося. Наша лікувальна підтримка і вдалі пологи в пологовому будинку Калуської ЦРЛ дозволили їй народити здорову донечку, яку назвали Ярославою.

– Чи існують сьогодні якісь проблеми із забезпеченістю жіночої консультації всім необхідним для роботи?

– Необхідними інструментами, медичними препаратами, а також засобами індивідуального захисту та дизінфікуючими засобами ми забезпечені. Маємо нині все необхідне для роботи, а тому будемо докладати всі наші зусилля і старатися, аби наші пацієнтки були здоровими і народжували здорових дітей.

– Дякую за розмову.
Записав Степан ВАСИЛІВ

Як уже анонсувалося в попередньому номері нашого тижневика, відомий лікар-офтальмолог, кандидат медичних наук, голова Спілки офтальмологів України, керівник офтальмологічної клініки «Візіобуд» м. Києва Володимир Мельник ось уже близько місяця працює і оперує в Калуській ЦРЛ.

Тісна співпраця знаного як в Україні, так і за її межами лікаря-офтальмолога з Калушем триває вже майже 10 років, але якщо раніше Володимир Мельник приїжджав до Калуша й проводив оперативні втручання з приводу таких захворювань органів зору, як катаракта та глаукома, раз у місяць, то тепер разом із калуськими офтальмологами робить їх щотижнево.

– З початком бойових дій працювати в нашій клініці в Києві стало небезпечно, – розповідає Володимир Олексійович, – і її довелося тимчасово закрити. Тож наразі я працюю в Калуші, де хворих консультую, лікую, а також разом з місцевими спеціалістами оперую. А такими моїми помічниками, яким передаю перш за все свій практичний досвід, є лікарі-офтальмологи Ярослав Бук та Наталія Чав’як. Зрештою, саме завдяки знайомству з Ярославом Володимировичем на одній із наукових конференцій і його запрошенню відвідати Калуш ваше місто стало ще одним центром проведення операцій на сучасному рівні на такі захворювання очей, як катаракта і глаукома.

– Хірургія цих захворювань – це ті напрямки в офтальмології, в яких ви як науковець і практичний офтальмохірург спеціалізуєтеся?

– Можна й так сказати. Вся офтальмологія, яка полягає в попередньому сегменті ока, – це хірургія катаракти і глаукоми, придатків ока. Це справді той напрямок, де практикуються операції, які були мною запатентовані, особливо щодо оперативних втручань на глаукому ока. Адже сьогодні в Україні, мабуть, ніхто більше не досяг більш суттєвих результатів.

Цікаво було б дізнатися про ваш шлях до здобуття наукового ступеня в медицині та до обрання головою Спілки офтальмологів України.

– Після закінчення в 2000 році в Києві медичного університету всю свою професійну діяльність я присвятив офтальмології. До 2011 року працював у Центрі мікрохірургії ока – державному медичному закладі, а після цього організував клініку «Візіобуд», яку й нині очолюю. За цей період разом із командою помічників ми її розвивали, розширюючи спектр надання послуг, впроваджуючи сучасні методи та напрямки, що нині існують у світовій офтальмології. Що стосується Спілки офтальмологів України, то я її очолив три роки тому.

– І все-таки, чому обрали саме Калуш, адже місто не є обласним центром і ви могли б успішно працювати, окрім Києва, в багатьох інших містах України?

– З цього приводу хочу сказати, що люблю дуже нашу Україну, наші Карпати, де часто подорожую зі своєю сім’єю. І коли познайомився, як я вже згадував вище, з чудовою людиною, якою є Ярослав Бук, і ми затоваришували, то ще більше пройнявся Прикарпаттям і вашим містом. І це все, зрештою, сприяло зародженню проєкту мікрохірургії ока в місті Калуші, де, до речі, є дуже потужна Калуська лікарня в мальовничому куточку міста.

– Чи можете сказати, хто із місцевих офтальмологів став вашим учнем, чиї здобутки вас радують?

– Своєю ученицею в Калуші вважаю Наталію Чав’як, яку знаю ще з того періоду, як працював у Центрі мікрохірургії ока, де вона навчалася в Інтернатурі. Саме під моїм керівництвом вона зробила перші кроки в офтальмохірургії ока. Її успіхи мене радують, але зараз вона перебуває у декретній відпустці, тому на цей певний період призупинила своє професійне зростання. А ми продовжуємо оперувати з її батьком Ярославом Володимировичем.

– Як голова Спілки офтальмологів, як оцінюєте рівень цієї галузі медицини в Україні?

– Наша держава щодо хірургії ока є загалом досить потужною. І нам з цього приводу, як говорив Тарас Шевченко, слід і чужому ще навчатися, але й свого ми не повинні цуратися. Наші вітчизняні спеціалісти-офтальмологи теж мають у цій галузі чималі здобутки. Це, зрештою, підтверджується на міжнародних конференціях, симпозіумах, які ми організовуємо і в яких беруть участь науковці та хірурги-офтальмологи з Німеччини, США та інших держав. Вони, відверто кажучи, вражені як підготовкою наших спеціалістів, так і забезпеченістю лікарень необхідним офтальмологічним обладнанням.
Нині такі потужні центри офтальмології знаходяться в містах-мільйонниках – Києві, Одесі, Дніпрі та Львові. Але поступово офтальмологічна галузь набуває розвитку в інших містах, районних центрах. Значну роль у цьому відіграє наша школа офтальмологів-хірургів, яку ми на рівні Спілки формували й підтримуємо, допомагаючи перш за все молодим спеціалістам.

– Ви сказали, що офтальмологічні центри в Україні належно забезпечені необхідним для проведення операцій обладнанням. А якою є ситуація в Калуші?

– Загалом Івано-Франківщина ще донедавна вважалося одним із найбільш депресивних регіонів щодо забезпеченості сучасним офтальмологічним обладнанням. Бо коли в інших містах офтальмохірурги вже на «повну» працювали на сучасному імпортному обладнанні, яке дозволяє робити операції шляхом факоемульсифікації, то на Прикарпатті його ще не було.

Нині ситуація змінилася. І передусім завдяки появі молодих і здібних спеціалістів, а разом із ними – нових офтальмологічних клінік та центрів. Бо, як говорять у медицині, не спеціалісти йдуть до сучасного обладнання, а воно постачається для потреб тих, хто хоче і вміє на ньому працювати. У цьому зацікавлені і його виробники, і керівництво медичних закладів.

Аналогічною є нині ситуація в Калуші. Буквально кілька днів тому в одному з приміщень операційного відділення Калуської ЦРЛ був встановлений сучасний ультразвуковий факоемульсифікатор, який дозволяє надавати високоспеціалізовану хірургічну допомогу при захворюванні передніх сегментів ока. І я особисто переконаний, що надання лікарні вашого міста цього сучасного обладнання дозволить ще більше поліпшити якість оперативних втручань з таких захворювань, як катаракта та глаукома. Особливо це важливо для пацієнтів, адже операція на цьому обладнанні забезпечує високий рівень безпечності, зокрема щодо ймовірності запального процесу та інфекції.

– А чим цей новий прилад докорінно вирізняється від того обладнання, що було в лікарні?

– Новий факоемульсифікатор дозволяє офтальмохірургам проводити операції при нормальному (фізіологічному) тиску, тоді як на попередньому обладнанні таке оперативне втручання потребувало високого тиску, що створювало певні ризики, пов’язані із судинними ускладненнями під час проведення операцій. І це дуже важливий момент в офтальмохірургії.

І хоча в Калуші ще до мого приїзду вже був факоемульсифікатор нового зразка, але встановлений тепер, повторю, є найсучаснішим у світовій офтальмології і я дуже радий, що він тепер є в Калуші.

– Розмова із вами, безперечно, зацікавить як калушан, так і мешканців Прикарпаття. А куди їм слід звертатися, аби проконсультуватися, а при потребі й прооперуватися?

– За період співпраці з калуськими колегами ми разом провели більше тисячі операцій. У середньому – це близько 200 оперативних втручань на рік. А тепер, зважаючи на те, що я фактично постійно перебуваю в Калуші й оперую щотижнево, кількість операцій суттєво зросте. Тому запрошую калушан, мешканців інших районів та навколишніх регіонів, хто має проблеми із зором, скористатися цим моментом.

Звертатися з цього приводу можна в консультативну поліклініку КНП «Калуська ЦРЛ» й безпосередньо очне відділення лікарні, яке розташоване на п’ятому поверсі, де я постійно консультую та надаю відповідні рекомендації.
Записав Анатолій Гетьманчук.

Фахівці спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Прикарпатліфт» завершили в КНП «Калуська центральна районна лікарня» роботи з монтажу і наладки нового пасажирського ліфта, придбаного за кошти місцевого бюджету. Про це повідомив заступник генерального директора Калуської ЦРЛ з фінансово-економічної роботи Микола Дмитерчук.

– Монтаж і випробовування ліфта виконано відповідно до паспорта та інших технічних документів, отриманих від виробника ліфта, – уточнює Микола Миколайович. – Ним визначений і гарантійний термін щодо виготовленого устаткування, який складає 24 місяці. А сервісне обслуговування пасажирського ліфта, який розрахований на вісім зупинок, здійснюватиме СРБУ «Прикарпатліфт».

За словами М. Дмитерчука, лікарня також вже отримала в Державному комітеті України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду необхідні дозвільні документи на експлуатацію ліфта. Його зараз ще приводять до належного естетичного вигляду, відмивають і вичищають від заводської плівки двері на поверхах. Але вже невдовзі ліфт планують запустити.

Як уже повідомлялося раніше, новопридбаний ліфт стане першим пасажирським ліфтом в Калуській ЦРЛ, який працюватиме без ліфтера. Ним матимуть можливість самостійно користуватися як хворі, відвідувачі лікарні, так і медпрацівники.

Про створення в медзакладі таких зручностей для комфортного переміщення по поверхах віддавна мріяли передусім його пацієнти й відвідувачі.

Медичне обладнання Івано-Франківській області, а це 10 апаратів штучної вентиляції легень, надала Угорська екуменічна служба допомоги. Апарати були розподілені серед лікувальних закладів області, Один із яких отримала КНП «Калуська ЦРЛ».

– Десять апаратів штучної вентиляції легень – це підсилення технічно-матеріальної бази наших лікарень, – розповів місцевим журналістам під час вручення медичного обладнання директор департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Ігор Дмитренко. – Мені, як очільнику медичної галузі області, відрадно, що нам вдається її розвивати навіть під час воєнного стану в державі і що цьому нам допомагають колеги з-за кордону. Я щиро вдячний за нове обладнання, адже впевнений, що ця апаратура поліпшить якість надання медичних послуг та допоможе врятувати не одне життя.

Після того, як апарат штучної вентиляції легень був доставлений у Калуш, нам вдалося поспілкуватися із завідувачем відділення анестезіології та інтенсивної терапії Калуської ЦРЛ, де він буде встановлений, Любомиром Самотовкою.

– Частина апаратів ШВЛ, які нині в нашому відділенні, – розповідає Любомир Йосипович, – уже застаріла і фізично, і морально, адже експлуатуються 12 і більше років. Особливо їх ресурс знизився в останні два роки, коли всіх нас охопила коронавірусна пандемія і апарати ШВЛ були постійно в роботі.

Тож новий апарат штучної вентиляції легень є нині для нас великою допомогою як при лікуванні пацієнтів на різноманітні легеневі захворювання, так і під час проведення оперативних втручань.
Наш кор.

А ним є кандидат медичних наук, голова Спілки офтальмологів України, керівник офтальмологічної клініки «Візіобуд» м.Києва Володимир Мельник.

Тісна співпраця знаного як в Україні, так і за її межами лікаря-офтальмолога з Калушем триває вже майже 10 років. Але коли раніше Володимир Мельник приїжджав у Калуш і проводив оперативні втручання з приводу таких захворювань органів зору, як катаракта та глаукома раз у місяць, то тепер разом із калуськими офтальмологами робить їх щотижнево, і таким днем є сьогодні вівторок.

– З початком бойових дій працювати в нашій клініці в Києві стало небезпечно, – розповідає Володимир Олексійович, – і її довелося закрити. Тож наразі я працюю в Калуші, де хворих консультую, лікую, а також разом з місцевими спеціалістами оперую. А такими моїми помічниками, яким передаю перш за все свій практичний досвід, є лікарі-офтальмологи Ярослав Бук та Наталія Чав’як. Зрештою, саме завдяки знайомству з Ярославом Володимировичем на одній із наукових конференцій і його запрошенню відвідати Калуш, ваше місто стало ще одним центром проведення операцій на сучасному рівні на такі захворювання очей, як катаракта і глаукома.

За період нашої співпраці разом із калуськими колегами ми провели більше тисячі операцій, тобто в середньому близько 200 оперативних втручань у рік. Тому запрошую калушан, мешканців інших районів Прикарпаття та навколишніх регіонів, хто має проблеми із зором, скористатися моїм на даний час постійним перебуванням у Калуші.

Звертатися з цього приводу можна в консультативну поліклініку КНП «Калуська ЦРЛ» безпосередньо очне відділення лікарні, яке знаходиться на п’ятому поверсі, а також в оптику «Здорового зору», що на вул. Хіміків, 8, де я постійно консультую та надаю відповідні рекомендації.

Більше детальне інтерв’ю з відомим лікарем-офтальмологом читайте в наступному номері «НК».

На пленарному засіданні сесії Калуської міської ради, яке відбулося в останній день березня, депутати внесли зміни до бюджету Калуської міської територіального громади на 2022 рік. Зокрема, було збільшено дохідну частину бюджету на 688,8 тис. гривень за рахунок державної субвенції, отриманої з обласного бюджету за цільовим призначенням. Власне, цю суму грошей виділили з державного бюджету для КНП «Калуська центральна районна лікарня» на проєктування й встановлення автономної генеруючої кисневої станції.

Коментуючи рішення міськради, генеральний директор Калуської ЦРЛ Іван Красійчук нагадав, що кисневу станцію придбало для лікарні державне підприємство «Медзакупівлі України». Попередньо передбачалося, що вона буде доставлена до медзакладу в березні. Однак свої корективи в ці плани внесла повномасштабна російська агресія проти України.

– На сьогодні кисневу станцію ми ще не отримали, але надіємося, що її невдовзі доставлять, – говорить Іван Олексійович. – Так само лише тепер виділили для лікарні державні кошти на монтаж станції. Тому підрядниками відновлено проведення підготовчих робіт для її встановлення та введення в експлуатацію.

Своєю чергою заступник генерального директора Калуської ЦРЛ з фінансово-економічної роботи Микола Дмитерчук зазначив, що послуги з виготовлення проєктно-кошторисної документації та проведення підготовчих робіт для встановлення автономної генеруючої кисневої станції на території лікарні були надані підрядною організацією та оплачені коштом медзакладу. Також Калуська ЦРЛ використала власні бюджетні гроші, щоб заплатити за державну експертизу проєкту. А майже 690 тис. грн, які зараз отримає лікарня від держави, будуть спрямовані на оплату робіт з монтажу станції на території медзакладу, її електрозаживлення до трансформаторної підстанції, підключення до централізованої кисневої мережі в головному корпусі лікарні, а також випробування та введення в експлуатацію.

– Підрядники, які відповідно до договору з Калуською ЦРЛ отримали від нас авансовий платіж, вже працюють у цьому напрямку, – наголошує Микола Миколайович. – Закуплено необхідні матеріали, в тому числі мідні труби, кабелі, а також розпочато підготовчі роботи до прокладання ділянки кисневої мережі до головного корпусу лікарні.

За погодженими з департаментом охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА планами і графіками робіт, всі підготовчі і монтажні роботи підрядники повинні завершити до 30 квітня. А випробування змонтованої нової кисневої станції та її передача в експлуатацію мають провести до 15 травня. Звісно, якщо все необхідне обладнання станції ми отримаємо якомога швидше, то не виключено, що її запуск може відбутися раніше встановлених термінів.

Василь ТКАЧУК.