Хоча відділення інвазивних методів діагностики та лікування є одним із наймолодших у КНП «Калуська ЦРЛ», але ще донедавна на його персонал припадала 26-28 відсотків оперативних втручань, які проводилися в цьому найголовнішому медичному закладі нашого міста. Про це журналісту «НК» розповів завідувач відділення Євген Процюк.
– 13 травня 2005 року наше відділення запрацювало як самостійний підрозділ Калуської ЦРЛ, – говорить Євген Олександрович. – Першим керівником був Сергій Кахно, який його очолював до 2010 року. Після цього ще тоді відділення малоінвазивної хірургії очолив я, де працював хірургом з часу його створення.
– Чим було зумовлено створення нового відділення і що цьому сприяло?
– Медицина, зокрема хірургія, як у минулому, так і тепер невпинно розвивається. І створювалося наше відділення в той період, коли в ході оперативного втручання з приводу каміння в жовчному міхурі вже не потрібно було розрізати живіт, а лише зробити в ньому кілька проколів. Тож я погоджуюся із тими, хто говорить, що хірурги нового відділення стали тоді спеціалізуватися передусім на видаленні жовчного міхура так званим лапароскопічним або малоінвазивним методом.
Сьогодні такі операції практикуються і в хірургічному відділенні, тоді як наші хірурги разом із хірургами-акушерами-гінекологами, хірургом-урологом, а також лікарем-ендоскопістом, який теж залучається до проведення операцій, виконують нині значно ширший спектр оперативних втручань.
З приводу того, що сприяло відкриттю відділення, то це, безперечно, рішення влади нашого міста та безпосередньо тодішнього голови Ігоря Насалика про придбання лапароскопічного обладнання для проведення малоінвазивної хірургії на внутрішніх органах. Саме наявність цього обладнання японської фірми «Олімпус» дозволило нам проводити оперативні втручання малоінвазивним методом.
Хочу сказати, що саме в цей період стала відчуватися в нашій лікарні тенденція до відтоку хворих на жовчнокам’яні захворювання до медзакладів Івано-Франківська та деяких інших міст. Тому рішення міської влади міста про придбання лапароскопічного обладнання і освоєння цих технологій нашими спеціалістами було вже на часі.
– Які ви особисто бачите переваги лапароскопії перед звичайним хірургічним втручанням?
– Сучасні лапароскопічні технології дозволяють ліквідувати такі недоліки відкритої хірургії, як косметичність ран, тобто відсутність операційних рубців, нешвидше відновлення організму людини, тривале перебування в мед закладі. При цій методиці лікування пацієнтів зменшуються больових відчуттів, крововитрати, скорочується тривалість непрацездатності хворого та реабілітаційний період.
Зважаючи на всі вищеназвані переваги, можна спрогнозувати, що оперативні втручання лапароскопічним методом, тобто з допомогою сучасного обладнання, коли хірург дивиться на хворий орган не через розріз на тілі людини, а екран камери, що дозволяє збільшити його в 10-20 разів, в скорім часі будуть застосовуватися і в урологічнному, гінекологічному й деяких інших відділеннях. Задля цього їм передусім слід буде придбати лапароскопічне обладнання. Тож майбутнє хірургії бачу саме в розвитку малоінвазивних методів лікування.
– Наскільки позначилося на роботі відділення пандемія коронавірусу, а тепер і впровадження в державі воєнного стану?
– Під час карантинних обмежень, пов’язаних з COVID-19, ми не проводили планових операцій, а лише в разі виникнення ургентних ситуацій, тобто коли хворий потребував негайного оперативного втручання. Але відділення весь цей період функціонувало.
Що стосується воєнного стану, то в перші тижні його запровадження наші хірурги разом із іншими несли чергування в приймальному відділенні, бо була тоді ймовірність того, що доведеться приймати поранених з місць ведення бойових дій. Але пізніше, коли стало зрозумілим, що західний регіон Україна перебуває в глибокому тилу фронту, була відновлена повноцінна робота відділення з проведенням уже й планових операцій.
– Але мабуть не кожен хірург, особливо старшого покоління, може нині оперувати з допомогою лапароскопічного обладнання?
– Не кожен. Але, як мовиться, головне – бажання. Мені довелося задля цього пройти відповідні підготовчі курси в одному із лікувальних центрів Києва. Зараз із цим простіше, а також методи такого навчання зорієнтовані на освоєння в першу чергу практичних навиків.
Курси підготовки хірургів для проведення операцій малоінвазивним методом діють нині в багатьох містах України, зокрема і в Тернополі, де навчалися й наші хірурги. Такі курси хоча й розраховані на чотири дні, але платні. Пов’язано це насамперед з тим, що їх слухачі практикуються на свинях, які задля проведення оперативних втручань треба ще й купити.
Хочу також відзначити, що хірургам нашого відділення, особливо при освоєнні нових методів операцій, зокрема на діафрагмальну грижу й інших, суттєво допомагав і нині допомагає професор Івано-Франківського національного медичного університету Володимир Пилипчук. Володимир Іванович не лише читає лекції студентам, а сам є практичним хірургом, який одним з перших на Прикарпатті освоїв методи малоінвазивної хірургії. Тож саме з ним ми консультуємося, а часто й запрошуємо до Калуша, коли очікується проведення складної операції.
– Чи маєте нині всі необхідні інструменти і яке нове обладнання хотіли б ще отримати?
– Інструменти для проведення операцій малоінвазивним методом є дороговартісними. Ціни на зажими, ножички, кліпатори коливаються в межах 10-15 тис. гривень і розраховані на 5-10 операцій. Але ми знаходимо можливості, аби їх реставрувати й продовжити терміни використання.
Що стосується нового обладнання, то разом з адміністрацією Калуської ЦРЛ вивчаємо нині можливості придбання набору хірургічних інструментів Лігашур до вже наявної в медзакладі коагуляційної машини. Цей сучасний інструментарій необхідний у ході оперативних втручань як нам, так і хірургам інших відділень. Тому ми дуже розраховуємо на його придбання.
Розмову записав Анатолій ГАЙОВИЙ.