Медичний заклад вторинного рівня
м. Калуш, вул. Медична, 6

У нейрохірургічному відділенні Калуської ЦРЛ нині працює докторка медичних наук з Києва

У нейрохірургічному відділенні Калуської ЦРЛ нині працює докторка медичних наук з Києва

Про те, що в нейрохірургічному відділені КНП «Калуська ЦРЛ» нині працює відомий як в Україні, так і за її межами лікар-нейрохірург, керівниця Інсультного нейрохірургічного центру ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка А. П. Ромоданова НАМН України», доктор медичних наук Світлана Литвак, дізнався в керівника цього медичного закладу Івана Красійчука.

А попередньо про нашу зустріч домовився і познайомив зі Світланою Олегівною завідувач нейрохірургічного відділення лікарні Денис Притуляк, зауваживши при цьому, що їх нова колега є практичним лікарем-нейрохірургом вищої категорії, яка володіє сучасними методами лікування хворих, тож колектив відділення дуже розраховує на її допомогу.

– Коли розпочалася війна і Київ стали обстрілювати, – розповідає моя співрозмовниця, – у нашій сім’ї з’явилася ще проблема догляду за моєю хворою мамою. Адже в мирний час, коли ми з чоловіком були на роботі, а діти-студенти на навчанні, з нею перебувала доглядальниця, яка проживає в передмісті столиці. Але через війну вона вже не могла цього робити. Тож спочатку стали у цьому допомагати діти. Потім ми вирішили відвезти маму на дачу в село Мархалівка, що неподалік Василькова.

Однак якраз у цей час там розпочалася справжня битва з постійними обстрілами та бомбардуваннями. Комендантська година тривала по 48 годин з невеликими перервами. І впродовж десяти діб ми знову не могли нікуди виїхати. Згодом нам якось вдалося привезти із Лівобережжя Києва старенького батька мого чоловіка, який через вік (84 роки) теж потребував допомоги.

Надалі з допомогою волонтерів, а в цьому русі як тоді, так і тепер перебуває чоловік, нам вдалося виїхати з Київської області в бік Західної України. Спочатку поселилися в родичів в Івано-Франківську, а потім зв’язалася з троюрідним братом, який проживає в Калуші. Він запропонував переїхати до нього, де ми нині перебуваємо разом з дітьми й хворими батьками. Адже в період переховування від обстрілів, бомбардувань в укриттях та пережитих нервових потрясінь їх здоров’я погіршилося, з’явилася температура, тож довелося їх ще й лікувати. Але нині, Слава Богу, стан батьків поліпшився.

А хто рекомендував вам працевлаштуватися в лікарні?

– Це запропонували мені у вашому місті під час реєстрації як переселенців. Після цього я зв’язалася з керівництвом державної установи «Інститут нейрохірургії ім. академіка А. П. Ромоданова НАМН України», яке, зважаючи на мої життєві обставини, дозволило це зробити на період воєнного часу.

Скажу також, що таке працевлаштування передбачено й законодавством України. Тож тепер разом із моєю доброю знайомою, лікарем-ренгенологом з Центру ядерної медицини, спеціалістом комп’ютерної томографії Юлією Терницькою, яка теж тимчасово оселилася в Калуші, будемо разом з медиками Калуської ЦРЛ лікувати хворих, зокрема й надавати нейрохірургічну допомогу.

– Які у вас склалися враження про калуську лікарню, де бачите свою участь у її діяльності?

– За рівнем технічного забезпечення закладу і кваліфікацій персоналу тут є все необхідне для надання високоспеціалізованої допомоги. Свою потребу й користь бачу в напрямку хірургії судин головного мозку та хірургії основи черепу. Це, так би мовити, мій профіль, я маю тут практичні навики і була б корисною. І не тільки для хворих калушан, а й для переселенців з інших регіонів України. Адже після пережитого під час окупації, після тих всіх поневірянь, які випали на їх долю, в цих людей ще в більшій мірі стали проявлятися симптоми існуючих хронічних хвороб, а в багатьох вони виникли тільки тепер. Тож я прогнозую, що навантаження на Калуську ЦРЛ буде зростати в зв’язку зі збільшенням кількості населення за рахунок переселенців.

Що стосується безпосередньо колективу нейрохірургічного відділення, то тут теж роботи додасться, особливо щодо проведення складних операцій, зважаючи на те, що в багатьох із таких пацієнтів не було останнім часом можливостей пройти планове обстеження та лікування.

– Нещодавно для Калуської ЦРЛ за державні кошти був придбаний ангіограф. Наскільки цей медичний апарат необхідний колективу лікарні і чим ви можете допомогти калуським медикам у його освоєнні та практичному застосуванню?

– Коли раніше в лікарні України надходило таке обладнання, то спеціалісти нашого Інституту нейрохірургії і я особисто в складі робочих груп Міністерства здоров’я України виїжджали в регіони для навчання медперсоналу. Придбання цього багатофункціонального апарата для лікарні в Калуші є результатом впровадженої кілька років тому державної програми з технічного забезпечення медзакладів нашої держави.

У мирний час після введення в експлуатацію цієї лікувально-діагностичної системи спеціалісти нашого інституту були б у Калуші, аби допомагати медперсоналу в її освоєнні, а дехто із цих спеціалістів пройшов би навчання безпосередньо в Києві. А ще впродовж певного часу інститут співпрацював би з лікарнею щодо надання необхідної інформативної допомоги, а при необхідності його спеціалісти брали б участь у проведенні операцій як у Калуші, так і після транспортування хворого у відповідне відділення інституту.

Так, повторюся, було зазвичай у мирні часи. Але тепер, в умовах війни, моя присутність у Калуській ЦРЛ може зекономити калуським медикам час на освоєння ангіографа та проведення з його допомогою як діагностичного обстеження, так і операцій з нейрохірургічних патологій. Такі оперативні втручання ми проводитимо разом, що в майбутньому дозволить вашим лікарям-нейрохірургам виконувати операції з допомогою ангіографа самостійно.

Хочу також сказати, що ангіограф має величезне значення у нейрохірургії ішемічного інсульту, адже він надає можливість проведення своєчасної тромбоекстракції – операції, яка передбачає видалення тромбу безпосередньо з просвіту артерії без трепанації черепу. Такі хвороби як інсульт, а також інфаркт, є дуже загрозливими для людського організму, і саме вони є однією з основних причин смертності в мирний час.

– У чому полягає важливість ангіографа при лікуванні хворого на інсульт?

– Здебільшого причини виникнення інсульту пов’язані з припиненням кровоплинну в одну з артерій, які кровопостачають головний мозок, коли в його судинах утворюється тромб. І ось для того, аби відновити кровопостачання головного мозку, в медиків є на це певний час. Цей проміжок у середньому становить 4-6 годин. Це те вікно, коли можна провести операцію з відновлення кровоплину, тобто з того моменту, коли стався інсульт, у медиків є тих кілька годин, щоб у хворого діагностувати причини інсульту і прооперувати, а при відсутності таких умов для оперативного втручання – доставити в профільний медичний центр. Тому, чим швидше хворому з інсультом буде надана допомога, тим більшою є вірогідність успіху операції. Саме ангіограф дає можливість побачити судини мозку, визначити місце, де є проблема й відразу з допомогою цього ж апарата її усунути. І без ангіографа така операція неможлива.

А ще цей апарат дуже необхідний при діагностиці і лікуванні не лише захворювань: судин голови та шиї, а й при інших судинних захворюваннях: серця, кінцівок, черевної порожнини, при генікологічних захворюваннях. Тобто він дозволяє побачити судини в усьому організмі людини.

Хотілося б, Світлано Олегівно, більше почути про вашу спеціалізацію в нейрохірургії, в яких її напрямках здобували наукові ступені?

– Я – практичний лікар-нейрохірург, що спеціалізується на захворюваннях судин головного мозку, шиї, онкологічних ураженнях головного мозку. Тема моєї кандидатської роботи була пов’язана з удосконаленням хірургічного лікування вроджених вад судин головного мозку – артеріовенозних мальформацій. Що стосується докторської дисертації, то в ній основна увага приділена індивідуалізації хірургічного лікування артеріальних аневризм головного мозку, тобто виборі з існуючих стандартів надання допомоги найбільш оптимального шляху подолання недуги.

Захист моїх наукових робіт проходив у нашому Інституті нейрохірургії ім. академіка А. П. Ромаданова. У рамках виконання наукових праць навчалася в нейрохірургічному департаменті Японії під керівництвом професора К. Хонго, Китаї, а також у деяких інших наукових закладах України та Європи.

– Як після всього пережитого сприйняли наш Калуш і як вам нині працюється в колективі відділення?

– Місто зустріло нашу родину гостинно і ми потрапили в справжню дружню атмосферу. На вулицях відчувається загартованість міста і його рішучий настрій містян до опору ворогу. Але ставлення людей до нас доброзичливе, і це радує.

Що стосується колективу відділення, то він дуже прогресивний і має серйозні й амбітні плани. А наявність такого обладнання, як ангіограф, дає медперсоналу відділення нові можливості для їх реалізації. Я ж зі свого боку всіляко сприятиму тому, аби у нейрохірургічному відділенні лікарні пацієнти могли отримати високоспеціалізовану допомогу.

– Що б ви порадили тим, хто відчуває головний біль та прояви інших хвороб, пов’язаних із серцево-судинною системою?

– Хочу побажати всім не затягувати з первинною діагностикою. І якщо у вас є симптоми головного болю, особливо зранку, якщо є хронічні захворювання, обстеження яких відкладалося, слід звертатися за лікарською допомогою. Бо війна, стресові ситуації – це зрозуміло, але їх слід сприймати як певний етап у житті і не відкладати всі проблеми на пізніше. Адже часто таке очікування може призвести до непоправного.

Звертатися нині зі своїми проблемами можна як безпосередньо до сімейного лікаря, так і в консультативну поліклініку Калуської ЦРЛ.

Розмову записав Анатолій Гетьманчук.
На знімку: Світлана Литвак з лікарями відділення Денисом Притуляком та Ігорем Андріївим.